Главная » 2013 » Февраль » 13 » Стаття 4
20:34
Стаття 4
Державне управління у сфері створення,
виробництва, контролю якості та реалізації
лікарських засобів

Верховна Рада України визначає державну політику і здійснює
законодавче регулювання відносин у сфері створення, виробництва,
контролю якості та реалізації лікарських засобів.

Кабінет Міністрів України через систему органів виконавчої
влади проводить в життя державну політику у сфері створення,
виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів,
організує розробку та здійснення відповідних загальнодержавних та
інших програм у межах своїх повноважень, забезпечує контроль за
виконанням законодавства про лікарські засоби.

Управління у сфері створення, виробництва, контролю якості та
реалізації лікарських засобів у межах своєї компетенції здійснюють
центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я, центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері контролю
якості та безпеки лікарських засобів.
{ Частина третя статті 4 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3718-VI ( 3718-17 ) від 08.09.2011, N 5460-VI ( 5460-17 ) від
16.10.2012 }
Р о з д і л II

СТВОРЕННЯ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Стаття 5. Суб'єкти створення лікарських засобів

Лікарські засоби можуть створюватись підприємствами,
установами, організаціями та громадянами.

Автором(співавтором) лікарського засобу є фізична
особа(особи), творчою працею якої(яких) створено лікарський засіб.
Вона(вони) має право на винагороду за використання створеного нею
лікарського засобу. Винагорода може здійснюватись у будь-якій
формі, що не заборонена законодавством.

Автор(співавтори) може подати заявку до центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
інтелектуальної власності на одержання патенту на лікарський
засіб. Підставою для видачі патенту є позитивний висновок
центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони здоров’я щодо його патентоспроможності.
{ Частина третя статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Майнові і немайнові права, пов'язані із створенням та
виробництвом лікарського засобу, регулюються відповідно до
законодавства.

Стаття 6. Доклінічне вивчення лікарських засобів

Доклінічне вивчення лікарських засобів передбачає хімічні,
фізичні, біологічні, мікробіологічні, фармакологічні,
токсикологічні та інші наукові дослідження з метою вивчення їх
специфічної активності та безпечності.

Порядок проведення доклінічного вивчення лікарських засобів,
вимоги до умов проведення окремих досліджень, а також порядок
проведення експертиз матеріалів доклінічного вивчення лікарських
засобів встановлюються центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я
з урахуванням норм, що застосовуються у міжнародній практиці.

Стаття 7. Клінічні випробування лікарських засобів

Клінічні випробування лікарських засобів проводяться з метою
встановлення або підтвердження ефективності та нешкідливості
лікарського засобу. Вони можуть проводитись у
лікувально-профілактичних закладах, які визначаються центральним
органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
охорони здоров’я.
{ Частина перша статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3323-VI ( 3323-17 ) від 12.05.2011, N 5460-VI ( 5460-17 ) від
16.10.2012 }

Для проведення клінічних випробувань лікарських засобів
підприємства, установи, організації або громадяни подають
відповідну заяву до центрального органу виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
{ Частина друга статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

До заяви додаються матеріали, які містять загальну інформацію
про лікарський засіб, результати його доклінічного вивчення,
зразки лікарського засобу та проект програми клінічних досліджень.

Рішення про клінічні випробування лікарського засобу
приймається за наявності:
позитивних висновків експертизи матеріалів доклінічного
вивчення щодо ефективності лікарського засобу та його безпечності;
переконливих даних про те, що ризик побічної дії лікарського
засобу буде значно нижчим за очікуваний позитивний ефект.

Порядок проведення експертизи матеріалів клінічних
випробувань встановлюється центральним органом виконавчої влади,
що забезпечує формування державної політики у сфері охорони
здоров'я.

Замовник клінічних випробувань має право одержувати
інформацію про хід проведення клінічних випробувань лікарського
засобу, знайомитися з результатами клінічної експертизи,
порушувати клопотання про заміну лікувально-профілактичного
закладу, де проводяться клінічні випробування.
{ Частина шоста статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 3323-VI ( 3323-17 ) від 12.05.2011 }

Клінічні випробування лікарських засобів проводяться після
обов'язкової оцінки етичних та морально-правових аспектів програми
клінічних випробувань комісіями з питань етики, які створюються і
діють при лікувально-профілактичних закладах, де проводяться
клінічні випробування. Типове положення про комісію з питань етики
затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров’я. { Друге
речення частини сьомої статті 7 в редакції Закону N 5460-VI
( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Рішення про затвердження програми клінічних випробувань та їх
проведення приймається центральним органом виконавчої влади, що
реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
{ Частина восьма статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Клінічні випробування лікарських засобів вітчизняного чи
іноземного виробництва проводяться за повною або скороченою
програмою з урахуванням норм, що застосовуються у міжнародній
практиці. В окремих випадках за рішенням центрального органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони
здоров’я клінічні випробування можуть не проводитися.
{ Частина дев'ята статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 8. Захист прав пацієнта (добровольця)

Клінічні випробування лікарських засобів проводяться за
участю повнолітньої дієздатної особи - пацієнта (добровольця) у
разі наявності її письмової згоди на участь у проведенні таких
випробувань.
{ Частина перша статті 8 в редакції Закону N 3323-VI ( 3323-17 )
від 12.05.2011 }

Клінічні випробування лікарських засобів за участю
малолітньої або неповнолітньої особи можуть проводитися лише у
разі, якщо відповідний лікарський засіб призначений для лікування
дитячих захворювань або якщо метою клінічних випробувань є
оптимізація дозування чи режиму застосування лікарського засобу
відповідно для малолітніх або неповнолітніх осіб.
{ Статтю 8 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3323-VI
( 3323-17 ) від 12.05.2011 }

Клінічні випробування лікарських засобів за участю
малолітньої або неповнолітньої особи, метою яких є оптимізація
дозування чи режиму застосування лікарського засобу для таких
осіб, проводяться після завершення клінічних випробувань
відповідних лікарських засобів за участю повнолітніх дієздатних
осіб.
{ Статтю 8 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3323-VI
( 3323-17 ) від 12.05.2011 }

Клінічні випробування лікарських засобів за участю
малолітньої особи можуть проводитися у порядку, передбаченому
законом, за наявності письмової згоди її батьків та за умови
надання малолітній особі відповідної інформації в доступній для
неї формі, а за участю неповнолітньої особи - у разі наявності її
письмової згоди та письмової згоди її батьків. У разі проведення
клінічних випробувань за участю малолітніх та неповнолітніх осіб
відповідна інформація направляється до органів опіки та піклування
за місцем постійного проживання таких осіб у порядку,
встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
{ Статтю 8 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3323-VI
( 3323-17 ) від 12.05.2011 }

Забороняється проведення клінічних випробувань лікарських
засобів за участю малолітньої або неповнолітньої особи, яка
позбавлена батьківського піклування, усиновленої дитини або
дитини-сироти.
{ Статтю 8 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3323-VI
( 3323-17 ) від 12.05.2011 }

Клінічні випробування лікарських засобів за участю особи, яка
судом визнана недієздатною або цивільна дієздатність якої обмежена
у зв'язку з психічним захворюванням, можуть проводитися лише у
випадках, якщо лікарський засіб призначений для лікування
психічних захворювань, за умови наукового обґрунтування переваги
можливого успіху зазначених випробувань над ризиком спричинення
тяжких наслідків для здоров'я або життя такої особи, у разі
наявності письмової згоди її опікунів.
{ Статтю 8 доповнено новою частиною згідно із Законом N 3323-VI
( 3323-17 ) від 12.05.2011 }

Пацієнт (доброволець) або його законний представник повинен
отримати інформацію щодо суті та можливих наслідків випробувань,
властивостей лікарського засобу, його очікуваної ефективності,
ступеня ризику.

Замовник клінічних випробувань лікарського засобу
зобов'язаний перед початком клінічних випробувань укласти договір
про страхування життя та здоров'я пацієнта(добровольця) в порядку,
передбаченому законодавством.

Керівник клінічних випробувань зобов'язаний зупинити клінічні
випробування чи окремі їх етапи в разі виникнення загрози
здоров'ю або життю пацієнта(добровольця) у зв'язку з їх
проведенням, а також за бажанням пацієнта(добровольця) або його
законного представника.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони здоров’я приймає рішення про припинення
клінічних випробувань лікарського засобу чи окремих їх етапів у
разі виникнення загрози здоров'ю або життю пацієнта(добровольця) у
зв'язку з їх проведенням, а також у разі відсутності чи
недостатньої ефективності його дії, порушення етичних норм.
{ Часина десята статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Стаття 9. Державна реєстрація лікарських засобів

Лікарські засоби допускаються до застосування в Україні після
їх державної реєстрації, крім випадків, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація лікарських засобів проводиться на
підставі заяви, поданої до центрального органу виконавчої влади,
що реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я.
{ Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

У заяві про державну реєстрацію лікарського засобу
зазначаються: назва та адреса виробника; адреса його
місцезнаходження та виробничих потужностей; назва лікарського
засобу і його торговельна назва; назва діючої речовини (латинською
мовою); синоніми; форма випуску; повний склад лікарського засобу;
показання та протипоказання; дозування; умови відпуску; способи
застосування; термін та умови зберігання; інформація про упаковку;
дані щодо реєстрації лікарського засобу в інших країнах. { Частина
третя статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3718-VI
( 3718-17 ) від 08.09.2011 }

До заяви додаються: матеріали доклінічного вивчення,
клінічного випробування та їх експертиз; фармакопейна стаття або
матеріали щодо методів контролю якості лікарського засобу, проект
технологічного регламенту або відомості про технологію
виробництва; зразки лікарського засобу; його упаковка; документ,
що підтверджує сплату реєстраційного збору.

За результатами розгляду зазначених матеріалів центральний
орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
охорони здоров’я у місячний термін приймає рішення про реєстрацію
або відмову в реєстрації лікарського засобу.
{ Частина п'ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Рішенням про державну реєстрацію затверджуються фармакопейна
стаття або методи контролю якості лікарського засобу, здійснюється
погодження технологічного регламенту або технології виробництва, а
також лікарському засобу присвоюється реєстраційний номер, який
вноситься до Державного реєстру лікарських засобів України.

До Державного реєстру лікарських засобів України вносяться
такі відомості про лікарський засіб: назва лікарського засобу
(торговельна назва, міжнародна непатентована назва); виробник
(назва, місцезнаходження юридичної особи та її виробничих
потужностей); синоніми, хімічна назва, повний склад лікарського
засобу; фармакологічна дія, фармакотерапевтична група лікарського
засобу; показання, протипоказання, запобіжні заходи, взаємодія з
іншими лікарськими засобами; способи застосування, доза діючої
речовини в кожній одиниці та кількість одиниць в упаковці; побічна
дія, форма випуску, умови зберігання, термін придатності, умови
відпуску; інструкція для медичного застосування лікарського
засобу; фармакопейна стаття або методи контролю якості лікарського
засобу. { Частина сьома статті 9 в редакції Закону N 3718-VI
( 3718-17 ) від 08.09.2011 }

Інформація, що міститься у заяві про державну реєстрацію
лікарського засобу та додатках до неї (далі - реєстраційна
інформація), відповідно до положень цього Закону та інших
нормативно-правових актів України підлягає державній охороні від
розголошення та недобросовісного комерційного використання.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику
у сфері охорони здоров'я, зобов'язаний охороняти таку інформацію
від розголошення та запобігати недобросовісному комерційному
використанню такої інформації.
{ Частина восьма статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом
N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Якщо лікарський засіб, зареєстрований на підставі поданої в
повному обсязі (повної) реєстраційної інформації (далі -
референтний/оригінальний лікарський засіб), зареєстровано в
Україні вперше, державна реєстрація іншого лікарського засобу, що
містить ту саму діючу речовину, що й референтний/оригінальний
лікарський засіб, можлива не раніше ніж через п'ять років з дня
першої реєстрації референтного/оригінального лікарського засобу в
Україні, якщо інше не передбачено цією статтею. Зазначена вимога
не поширюється на випадки, коли заявник відповідно до закону
одержав право посилатися та/або використовувати реєстраційну
інформацію референтного/оригінального лікарського засобу або подав
власну повну реєстраційну інформацію, що відповідає вимогам до
реєстраційної інформації референтного/оригінального лікарського
засобу.
{ Частина дев'ята статті 9 в редакції Закону N 3998-VI ( 3998-17 )
від 03.11.2011 }

Зазначений у частині дев'ятій цієї статті строк може бути
продовжено до шести років, якщо протягом перших трьох років після
державної реєстрації референтного/оригінального лікарського засобу
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері охорони здоров’я дозволено його застосування за
одним або більше показаннями, які вважаються такими, що мають
особливу перевагу над існуючими. Правила та критерії визначення
показань, що мають особливу перевагу над існуючими, встановлюються
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров'я. Визначений частиною
дев'ятою цієї статті строк встановлюється у разі, якщо заява про
державну реєстрацію в Україні референтного/оригінального
лікарського засобу подана протягом двох років з дня його першої
реєстрації в будь-якій країні.
{ Частина статті 9 в редакції Закону N 3998-VI ( 3998-17 ) від
03.11.2011; частина десята статті 9 із змінами, внесеними згідно
із Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

З метою забезпечення здоров'я населення при реєстрації
лікарського засобу Кабінет Міністрів України відповідно до закону
може дозволити використання запатентованого винаходу (корисної
моделі), що стосується такого лікарського засобу, визначеній ним
особі без згоди власника патенту.
{ Частина статті 9 в редакції Закону N 3998-VI ( 3998-17 ) від
03.11.2011 }

До заяви про державну реєстрацію лікарського засобу (крім
АФІ), крім документів, зазначених у частині четвертій цієї статті,
додається засвідчена копія документа, що підтверджує відповідність
умов виробництва лікарського засобу, поданого на реєстрацію,
вимогам до виробництва лікарських засобів в Україні, виданого
центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну
політику у сфері контролю якості та безпеки лікарських засобів у
порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.
{ Частина статті 9 в редакції Закону N 3998-VI ( 3998-17 ) від
03.11.2011; із змінами, внесеними згідно із Законами N 5038-VI
( 5038-17 ) від 04.07.2012, N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

За розголошення, неправомірне використання реєстраційної
інформації винні особи притягаються до дисциплінарної,
адміністративної, цивільної та/або кримінальної відповідальності
відповідно до законів України.

Для державної реєстрації лікарських засобів, що базуються або
мають відношення до об'єктів інтелектуальної власності, на які
відповідно до законів України видано патент, заявник подає
засвідчену відповідно копію патенту або ліцензії, якою
дозволяється виробництво та продаж зареєстрованого лікарського
засобу, а також документ, що підтверджує чинність патенту в
Україні. Заявники подають лист, в якому вказується, що права
третьої сторони, захищені патентом або передані за ліцензією, не
порушуються у зв'язку з реєстрацією лікарського засобу.
{ Частина чотирнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3998-VI ( 3998-17 ) від 03.11.2011 }

На зареєстрований лікарський засіб заявнику видається
посвідчення, в якому зазначається строк дії, протягом якого
лікарський засіб дозволяється до застосування в Україні.

Лікарський засіб може застосовуватись в Україні протягом
п'яти років з дня його державної реєстрації. За бажанням особи,
яка подала заяву про державну реєстрацію лікарського засобу,
термін, протягом якого він дозволяється до застосування на
території України, за рішенням реєструючого органу може бути
скорочено.

У разі виявлення невідомих раніше небезпечних властивостей
лікарського засобу центральний орган виконавчої влади, що реалізує
державну політику у сфері охорони здоров’я може прийняти рішення
про повну або тимчасову заборону на його застосування.
{ Частина сімнадцята статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Після закінчення терміну, протягом якого зареєстрований
лікарський засіб було дозволено до застосування в Україні,
лікарський засіб може застосовуватись за умови його
перереєстрації.

Рішення про відмову в державній реєстрації лікарського засобу
приймається, якщо не підтверджуються висновки щодо його
ефективності та безпечності.

У державній реєстрації може бути відмовлено у разі, коли
внаслідок такої реєстрації будуть порушені захищені патентом чинні
майнові права інтелектуальної власності, в тому числі при
виробництві, використанні, продажу лікарських засобів.

Про відмову в реєстрації лікарського засобу центральний орган
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони
здоров’я у десятиденний строк надсилає заявнику письмову
мотивовану відповідь. Рішення про відмову може бути оскаржено у
встановленому законом порядку.
{ Частина двадцять перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із
Законом N 5460-VI ( 5460-17 ) від 16.10.2012 }

Порядок державної реєстрації (перереєстрації) лікарського
засобу та розміри збору за державну реєстрацію (перереєстрацію)
лікарського засобу визначаються Кабінетом Міністрів України
( 376-2005-п ).

Не підлягають державній реєстрації лікарські засоби, які
виготовляються в аптеках за рецептами лікарів та на замовлення
лікувально-профілактичних закладів із дозволених до застосування
діючих та допоміжних речовин.
{ Стаття 9 в редакції Закону N 362-V ( 362-16 ) від 16.11.2006 }
Категория: Лікарські засоби | Просмотров: 713 | Добавил: Сансо | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]